Коли душа безжалісно болить,
Коли ти маєш право лиш мовчати,
Хоч все в середині зривається, кричить.
Сотні думок заповнили свідомість,
Світогляд змінювався не за день - за мить:
Сьогодні я борець за честь і совість,
А завтра, завтра в серці не щемить.
А жити хочеться, як тяжко не боліли б
За Батьківщину душі і серця.
Агонія кожного з них накрила,
Вони жили чекаючи кінця.
І дочекались, муки їх скінчились,
В когось раніше, а в когось пізніш,
Та, пам\'ятаєм, як вони молились,
Щоб в ріднім краї ми жили вільніш.
Вони пішли у вічність молодими
Устигши слід залишить на землі.
Це честь - вклонитись низько перед ними,
Нехай покояться у віковічній млі!
(16)
