то дай надії спалах хоч сльозам
що із криниць душевної недуги
несуть мою любов до тебе й тугу
чи назавжди цей лід в очах?
чи то лише байдужий страх?
убивче почуття без сили
що сердце моє зупинили
й повітрю шлях закрили назавжди
луною вслід тобі "не йди"..
а ти мов таємниця моя рання
моє несповнене бажання
і розіб"єшся,як кришталь надій
як скло любові,як мовчання мрій
А я не хочю ні землі ні неба
без тебе,біль моя..без тебе...
і бачу тебе,відзеркалююсь в тобі
і вірю вже не людям..не собі
а лиш зорі,що десь палахкотить у небі
і шлях мій плутає до тебе
чому любити і страждати
це завжди разом як дитина й мати
і ніч вже не лякає,і не гірко пити
все стало іншим як почав любити
тебе,тебе,тебе одного
далекого холодного такого
твої вуста,їх усміх ніжний
байдужий часом,часом жижий
і очі...очі як безодня
що кажуть з докором:"САМОТНЯ"
я пам"ятатиму тебе до бездихання
моя сумна любове рання...
(0)
