Спокійне і тихе було море
А ти прийшла мені вві сні
Я памятаю твої очі
І я прийти до тебе хочу
Бо ти сподобалась мені.
Ми познайомились тоді
Той вечір добре памятаю
Признався я тоді тобі
Признавсь що я тебе кохаю.
Повний місяць світить нам в лице
А ми всі стоїмо у колі біля склепу
Ніколи не забуду час
Який провів я у Артеку.
Це незабутні були дні
Їх дотепер я памятаю
Тільки ти вже не приходиш уві сні
Тому я тебе вже не кохаю...
Потрібно нам було оце кохання?
Я ж тебе навіть не любив
Але мені насправді стало шкода
Що серце я тобі розбив...
Ти там ридала і страждала
Звонила плакала кричала
Але задуматись на мить
Мені на тебе пофіг стало
Мене вже серце не болить...
(0)
