Немов вода в моєму крані...
І, ніби, я розумна... ніби знаю,
Що все так просто не буває.
Що завжди крила хтось ломає,
Що теє чудо не моє,
І щастя, як завжди, немає,
Хоч мені кажеш, що все є.
Можливо щось загоє рани,
Ті, що мені ти спричинив.
Мої думки в реальність стали,
А ти їх зруйнував і вбив.
І "Дякую" за це тобі кажу,
Бо хочу вірною завжди я бути.
Частково я вірша цього пишу,
Щоб все, пов"язане з тобо, все забути.
Чудово, що тебе пізнала,
Як вітер у гаю була.
Тобі лише пісні я заспівала.
А мала все йому я заспівати, як могла...
Волосся заплету я в косу
І в очі перестану я дивитись.
Зі свічки накраплю я воску
і погляд мій до тебе більш не буде литись.
(0)
