хвиль проміння,
Серце моє крається, не пуска
коріння.
Хтось давно у парі в темряві
гуляє,
А мене все пустка німо
роздирає.
Думка моя лине понад світ
широкий
І забуть не можу погляд твій
глибокий.
Вже весна буяє і краса
розквітла.
Ти богиня неба чи дитина
світла?
Купідон поцілив в мене лиш
одного.
Чом не відшукав він серденька
чужого?
І несе кохання у світ дивний,
ясний,
Де твій стан маячить і біліє
красний.
Я вжитті заплутавсь і втекти
не можу.
По слідах минулих я свій шлях
знаходжу.
На краю провалля, мого серця
стукіт
Чують всі на милі, а для тебе
– гуркіт.
Жаль, що ти не бачиш і тобі
не скажуть
Як же мої думки разом з
серцем скачуть.
Ти ж така хороша і така
прекрасна,
Мов міська принцеса, що над
світом власна.
(0)
