Добавь приложение вконтакте Я поэт 24 часа

Зарабатывай на материалах по школьной литературе


Грандбатько


<
Дата: 2016-08-06 17:49 Просмотров 104
Рейтинг произведения 0,00
Одобряю Не одобряю

Летять повз мене, мов птахи, літа,
Були часи, як був ще зовсім юний...
На чорній сукні похилилися жита,
Звучить бандура, плачуть тужні струни.

Як ще тоді, я пам'ятаю осінь.
Кудись одно бредуть вже зморені воли,
А я до них рушаю по сільській дорозі,
Не маючи охоти, й досі плинуть кволі...

Куди йдете? Де шлях ваш буде?
Мовчать.

Отак й похмурі сірі люде -
Щось будувать, щось планувать...

Де мій раніш минав десяток,
Сьогодні забудовують новим -
Інноваційним, пріоритетним,
Нерідним й зовсім не живим.

Усі квапливо плинуть поміж мене,
А він на човні без тривог удаль...
Пливе.
Ніколи думкою мене не омине
Його прощання і моя печаль.

Сам собі знайда й вмілий адмірал,
Чужим ставком пливу назустріч небу.

Так й не зустрів...

Мабуть вбачаю я таку потребу.
Але поодаль вже чекає мене зрушений причал.

Error. Page cannot be displayed. Please contact your service provider for more details. (20)




ПРОЧИТАЛ? - ОСТАВЬ КОММЕНТАРИИ! - (0)
Отправить жалобу администрации

> 1 <

Пока комментариев нет

> 1 <

Комментарий:

CAPTCHA

Автор : riko747



Добавить в закладки Рейтинг:
10 Рейтинговых стихов
ТОП Рейтинговых стихов
Комментарии: (0)


Rambler's Top100