Сильна, незалежна,
Україна наша мила –
Кохана й безмежна.
І народ тут тепер ходить
Незламний і сильний.
А що довелось пережити
Щоб стать йому вільним.
Та згадаймо років двісті,
Що тут та творилось?
Польський люд ходив посвіті
Й нікому не мирилось.
Кріпаками були наші,
Прадіди й бабусі.
Та боролись сміливо
Вони в тому ж дусі.
Панщину на тиждень
Сім днів відбували.
У засланнях вони де тільки,
Від пана не бували.
Покликав пан до себе
Щоб щось йому сказати.
Кріпака рішив він
На пса поміняти.
Як міняли, то не знали
Що люд той упертий.
Бо житиме народ вічно,
На що й він безсмертний.
(0)
