По стежці ведеться наш слід.
Скільки всього пережито?
За кілька десятків літ.
Людей якась погань їсть,
Тих, хто немає честі.
Хто продав і любов, і злість…
Не було сил більше нести.
Любов оту за плечима,
Що жила в їхніх серцях.
Не вгледіть її більш очима,
Забита вона вже, як цвях.
(1)
