З завісою миттєвості,
Шукає вона пряности
Для сну своєї долі.
Боїться все заплутатись,
Боїться все заслухатись,
Шукає все сховатися
і зникнути в ніде.
Шукала вона вічністю,
Своєю героїчністю,
Яку здобула, граючись
зі смертю десь в собі.
Хотілося спинитися,
Хотілось народитися
і знов живою стати.
А де ж шукать зірки?
Зірки же не спиняються,
У небо не ховаються,
Із вічністю лиш граються -
З хвилинами у сні.
За хвилю от жаданості
Вона дістала мужності
І з поглядом бундючності
Зрекла свої роки.
а ми ж пішли бо далі -
У хованки ж не грали.
І світу не скорились
І я, і ти, і ми.
Та тільки серце крається,
Питання не кінчаються.
Чому все так зробилось?
Чому це тільки сон?
(0)
